Умань як центр міжкультурного діалогу: єврейська спадщина в історії міста
Місто Умань відоме не лише своєю природною красою та культурною спадщиною, а й багатовіковою історією єврейської громади, яка відіграла значну роль у його розвитку. Протягом століть Умань була місцем мирного співіснування різних етнічних та релігійних груп, а також свідком драматичних подій, які формували сучасний образ міста.
Євреї в Умані: перші поселення та розвиток громади
Перші єврейські громади почали з’являтися в Умані ще в XVII столітті. Це був час, коли Річ Посполита, до складу якої тоді входила територія сучасної Черкащини, активно залучала єврейських купців, ремісників та орендарів для розвитку економіки.
Єврейська громада в Умані зростала завдяки торгівлі, ремеслам та фінансовій діяльності. Місцеві євреї займалися виробництвом тканин, гончарства, були власниками заїжджих дворів і кузень.
Проте життя євреїв у той час було непростим – вони постійно зазнавали нападів з боку козацьких загонів та селянських повстань. Особливо трагічною сторінкою в історії євреїв Умані став Коліївщина (1768 рік), коли під час повстання гайдамаків місто було захоплене, а значна частина єврейського населення знищена.
Умань у XIX – початку XX століття: культурний та економічний центр
Після включення Умані до складу Російської імперії (1793 рік) єврейська громада відновилася та почала активно розвиватися.
- Розвиток бізнесу та промисловості
- Євреї Умані були власниками багатьох мануфактур, займалися виробництвом алкоголю, тканин та металевих виробів.
- Єврейські торговці активно експортували товари за межі міста.
- Єврейська освіта та релігійне життя
- В Умані діяли єшиви (релігійні школи), а також світські навчальні заклади, де євреї здобували освіту.
- Синагоги та благодійні організації підтримували нужденних та забезпечували громаду всім необхідним.
- Брацлавський хасидизм та Рабі Нахман
- Умань стала духовним центром для послідовників рабі Нахмана, засновника брацлавського хасидизму.
- Його вчення закликало до радості, віри та постійного духовного пошуку.
Наприкінці XIX – початку XX століття єврейське населення Умані складало значну частину мешканців міста (до 30%). Уманські євреї були активними учасниками суспільного життя, брали участь у політичних процесах, а також розвивали систему освіти та медицини.
Трагедії ХХ століття: революції, Голокост і радянська епоха
Бурхливий початок ХХ століття приніс єврейській громаді Умані великі випробування.
Погроми під час революції та громадянської війни (1917–1920)
Період революції та громадянської війни в Україні став одним із найтрагічніших для єврейської громади Умані. У хаосі боротьби між більшовиками, білими, військами Директорії УНР, анархістами та різними отаманськими загонами євреї опинилися в надзвичайно вразливому становищі.
Умань, як стратегічно важливе місто, неодноразово переходила з рук у руки, а кожна зміна влади приносила нові репресії та погроми. Євреїв звинувачували в підтримці однієї чи іншої сторони конфлікту, що ставало приводом для насильства. Найбільш жорстокі погроми в Умані відбувалися в 1919 році, коли місто опинилося під контролем різних воєнізованих угруповань, зокрема частин Української Галицької армії та загонів отамана Григор’єва.
Під час нападів єврейське населення зазнавало масових убивств, пограбувань і насильства. Свідчення очевидців говорять про сотні вбитих, спустошені єврейські квартали, зруйновані магазини, будинки та синагоги. Багато євреїв змушені були тікати, рятуючись у Києві, Одесі чи емігруючи за кордон.
Ці події стали частиною хвилі єврейських погромів, які прокотилися Україною в ті роки, забравши життя десятків тисяч євреїв. Виживання громади в Умані після цього було складним: економічні зв’язки були зруйновані, а страх перед новими переслідуваннями змушував багатьох євреїв залишати місто.
Голокост і німецька окупація (1941–1944)
З приходом німецьких окупаційних військ у 1941 році єврейське населення Умані зазнало масштабного знищення. До війни в місті проживало кілька тисяч євреїв, які відігравали важливу роль у житті громади. Однак під час Голокосту ця спільнота майже повністю була знищена.
Нацисти спільно з їхніми союзниками почали проводити масові арешти та страти євреїв уже в перші місяці окупації. Одним із найжахливіших місць масових убивств стало урочище Сухий Яр, де за роки війни було розстріляно тисячі євреїв, зокрема жінок, дітей і літніх людей. Розстріли проводилися відкрито, а місцеве населення часто ставало вимушеними свідками трагедії.
Ті євреї, які змогли уникнути розправ, зазнали депортації або змушені були тікати. Дехто намагався вижити, переховуючись у навколишніх селах або в прифронтових районах. Деяких євреїв приймали українські родини, ризикуючи власним життям, оскільки нацистська адміністрація карала смертю за будь-яку допомогу євреям.
Голокост у Умані став одним із найтрагічніших розділів історії міста. Більшість єврейської громади не пережила війну, а її культурна спадщина зазнала величезних втрат. Після звільнення Умані в 1944 році лише поодинокі єврейські родини змогли повернутися, але їхнє життя вже ніколи не стало таким, яким було до війни. Сьогодні Сухий Яр залишається важливим меморіальним місцем, нагадуючи про злочини Голокосту та про необхідність збереження історичної пам’яті.
Радянський період: асиміляція та знищення єврейської культури
Після Другої світової війни єврейська громада Умані значно скоротилася. Хоча деякі родини повернулися до міста, чисельність єврейського населення вже ніколи не досягла довоєнного рівня. Багато уманських євреїв загинули під час Голокосту, а ті, хто вижив, часто не мали можливості повернутися до своїх домівок через нові політичні реалії.
Радянська влада систематично знищувала єврейську культуру та релігійні традиції. Синагоги були закриті або перепрофільовані для господарських потреб, що фактично знищило єврейське релігійне життя в місті. Заборонялися традиційні єврейські освітні установи, а діяльність рабинів була суворо обмежена.
Пропаганда атеїзму та загальна політика асиміляції призвели до поступового розчинення єврейської ідентичності серед молодших поколінь. Ті, хто залишався в Умані, часто змушені були відмовлятися від відкритого сповідування віри, а вивчення івриту або релігійних текстів могло розглядатися як прояв антирадянської діяльності.
Сучасність: відродження спадщини та міжкультурний діалог
Попри трагічні події минулого, єврейська культура в Умані збереглася і нині переживає новий етап відродження.
Збереження історичної пам’яті
В Умані активно ведеться робота зі збереження єврейської спадщини та вшанування пам’яті жертв трагічних подій минулого. Відновлено меморіали жертвам Голокосту та погромів, що відбувалися в різні періоди історії міста. Важливими місцями пам’яті є урочище Сухий Яр, де під час нацистської окупації відбувалися масові розстріли, а також меморіальні дошки та пам’ятники, присвячені знищеним єврейським громадам.
Дослідники та місцеві історики активно працюють над збереженням архівних документів, які розповідають про єврейське життя в Умані до Другої світової війни. Проводиться робота з оцифрування історичних матеріалів, свідчень очевидців та дослідженням історичних єврейських кладовищ. Завдяки цим ініціативам відновлюється історична правда, що дозволяє сучасним уманчанам краще усвідомити значення єврейської громади у розвитку міста та її культурного внеску в загальноукраїнську історію.
Розвиток міжкультурного діалогу
Умань перетворилася на важливий центр міжкультурної взаємодії, де українці та євреї знаходять спільні точки дотику, що сприяє взаємному розумінню та співпраці. Місто стало майданчиком для діалогу між громадами, де історична пам’ять, культурні ініціативи та освітні програми допомагають подолати стереотипи та зміцнити взаємоповагу.
Важливу роль у цьому відіграють численні культурні заходи, присвячені історії євреїв в Україні. В Умані організовуються лекції, виставки та наукові конференції, на яких дослідники, краєзнавці та представники різних громад обговорюють історичну спадщину єврейського населення, його внесок у розвиток міста та сучасні виклики збереження культурної пам’яті. Такі події сприяють збереженню спадщини, формуванню толерантного суспільства та налагодженню тісніших зв’язків між різними спільнотами, що історично співіснували на цій території.
Місцева громада та її взаємодія з єврейськими організаціями
Серед євреїв трапляються випадки допомоги, про які варто говорити. Єврейські благодійні організації підтримують соціальні ініціативи в Умані: передають лікарням медичне обладнання й ліки, допомагають школам із матеріалами та ремонтом, підтримують сиротинці та родини у скруті. Багато з цих кроків — раптові, нерегулярні, проте значущі. Частину допомоги публікують у соцмережах, але здебільшого це робиться без розголосу. Важливо підкреслювати саме такі добрі справи — навіть якщо вони не системні. Окремо варто згадати і співпрацю Іхуд Ацала з міською радою — це ще один приклад, як спільні зусилля можуть приносити користь місту.
Крім того, в останні роки в уманській громаді помітно зросла зацікавленість історією власного міста, особливо єврейською спадщиною. Місцеві ініціативи, дослідницькі проекти та освітні заходи сприяють глибшому розумінню спільного минулого та його значення для сучасного Умані. Проведення екскурсій, виставок і лекцій про єврейську культуру допомагає зберегти пам’ять про її внесок у розвиток міста та зміцнює міжкультурний діалог.
Історія євреїв в Умані є частиною ширшої історії України – багатогранної, складної, але водночас надзвичайно важливої. Протягом століть євреї були невід’ємною частиною міста, залишаючи слід у його культурі, економіці та духовному житті.
Сьогодні Умань є прикладом міжкультурного діалогу, де збереження історичної пам’яті поєднується з сучасними ініціативами, спрямованими на взаєморозуміння та співіснування різних культур. Важливо не лише пам’ятати минуле, а й розвивати місто як простір, де різні традиції можуть співіснувати у взаємній повазі та співпраці.
