Стереотипи проти реальності: як сексизм впливає на кар’єру чоловіків і жінок
Сексизм — це явище дискримінації за статевою ознакою, яке стосується не тільки жінок, а й чоловіків. За даними Глобального звіту з гендерного розриву, Україна посіла 69-те місце серед 144 країн, що свідчить про актуальність цієї проблеми. Така дискримінація обмежує свободи та права людей, створює негативну атмосферу і знижує можливості для реалізації як особистих, так і професійних амбіцій. Крім того, люди, які відчувають себе “білими воронами” через стереотипи і тиск суспільства, нерідко виїжджають з країни в пошуках більш сприятливих умов для життя.
Що таке сексизм?
Сексизм — це нерівномірний розподіл обов’язків та ролей у різних сферах життя. Суспільство визначає, що чоловіки і жінки повинні мати різні ролі: жінкам більше “підходить” домашня робота і догляд за дітьми, а чоловікам — робота, кар’єрний розвиток і політична діяльність. Такі стереотипи впливають на розподіл обов’язків та можливостей, обмежуючи права обох статей.
Звідки береться сексизм?
Одним із важливих джерел сексизму є релігія. Бем і Бем виявили, що деякі світові релігії (іслам, іудаїзм, християнство) часто пропонують образ жінки як залежної від чоловіка. Наприклад, католицька церква у Польщі підтримала законопроєкт про повну заборону абортів, що є прикладом спроби контролю над тілом жінки.
Іншим джерелом є сім’я та соціальні очікування. З раннього дитинства діти вчаться грати “правильні” ролі: дівчаткам дарують ляльки, а хлопчикам — машинки. Навколишнє середовище підтримує “правильну” поведінку і часто засуджує “невідповідну”, таким чином закріплюючи гендерні ролі. Батьки стають першими зразками поведінки, і діти переймають їхні стереотипні уявлення, що впливають на формування особистості.
Таким чином, сексизм формується і підтримується через традиції, виховання та соціальні установки, що сприяє виникненню упереджень, стереотипів та обмеження можливостей. Проте в сучасному світі такі стереотипи часто виявляються застарілими.
Наприклад, чоловіки здатні готувати та займатися хатніми справами, а багато жінок — успішно керують автомобілями, ведуть бізнес чи займаються спортом. Люди різняться не лише за статтю, а й за фізичними можливостями, уподобаннями та цілями, і суспільство має створювати рівні можливості для всіх, враховуючи ці відмінності.
Багато гендерних стереотипів мають глибокі корені, часто підкріплені культурою та рекламою. Експеримент психолога Альберта Бандури, де діти відтворювали агресивну поведінку, яку спостерігали на відео, показує, як легко людина копіює те, що бачить навколо себе. Це також спростовує уявлення про “природну” агресивність чоловіків, адже модель поведінки формується через соціальне навчання.
Сексизм у сфері працевлаштування залишається реальністю, навіть у XXI столітті. Дослідження показують, що у чоловіків частіше є перевага при наймі на роботу, навіть коли всі інші критерії, такі як освіта та досвід, однакові. Наприклад, експеримент Фірса (1982) продемонстрував, що чоловіки частіше отримують роботу “бухгалтера” порівняно з жінками, особливо з заміжніми жінками та тими, хто має дітей. Це підтверджує, що стереотипи про жінок як “перш за все матері та дружини” впливають на рішення роботодавців.
Ще одне дослідження Джексона, Гарднера і Саллівана (1992) виявило, що жінки частіше мають нижчі очікування щодо кар’єрного зростання і зарплати. Вони звикли отримувати менше за чоловіків, навіть якщо виконують ту ж роботу. Порівнюючи свої доходи та успіх з іншими жінками, багато хто з них не прагне отримати більше, бо сприймає це як норму.
Чи справді жінки менш працездатні?
Наукові дослідження спростовують це. ЛаФранс і Банайджі (1992) виявили, що жінки не є більш емоційними, ніж чоловіки, хоча частіше висловлюють свої емоції, що і створює враження “емоційності”. У сфері керівництва, за метааналізом Іглі та Джонсона (1990), жінки проявляють себе як компетентні та рішучі лідери, демонструючи більш демократичний стиль керівництва, проте на рівні ефективності різниця зі стилями чоловіків є несуттєвою.
Чоловіки теж відчувають тиск
Сексизм впливає не лише на жінок. У традиційному суспільстві чоловіки теж стикаються з обмеженнями та упередженнями, зокрема щодо ролі “годувальника”. Якщо чоловік не відповідає очікуванням суспільства щодо високих доходів, це може поставити під сумнів його “цінність” як особистості. Крім того, вони часто зазнають осуду через хобі чи професії, які вважаються “жіночими”.
Сексистська реклама, де чоловіків зображують як “функції” чи об’єкти, теж стає все більш поширеною. Це явище свідчить, що стереотипи та гендерні обмеження є проблемою для обох статей, створюючи тиск та обмежуючи індивідуальну свободу для всіх.
Чи можливе подолання сексизму?
Протистояння між сексизмом і толерантністю продовжується, і важко сказати, хто переможе в цій «драмі». Однак, очевидно, що у випадку, якщо сексизм залишиться невирішеною проблемою, ніхто не виграє: суспільство буде втрачати цінний потенціал та можливості розвитку. Толерантність, визнання рівних прав і відмова від стереотипів — це шлях до створення більш гармонійного та справедливого суспільства для всіх.
