Що вдягали українці на Різдво 100 років тому: модні тренди з минулого, які повертаються
Українське Різдво 100 років тому було не лише святом духовності, але й часом для демонстрації традиційного вбрання, яке відображало унікальність регіону, соціального статусу та творчість. Народні традиції формували модні тенденції, які, як не дивно, сьогодні знову набувають популярності серед шанувальників етно-стилю та прихильників slow fashion.
Символіка та стиль: більше, ніж просто одяг
Традиційний святковий стрій українців мав важливу оберегову та соціальну функцію. Наприклад, вишиванки із символічними орнаментами були не просто основою гардеробу, а справжнім «паспортом» людини, що вказував на її походження та статус.
«Багатошаровість у святковому вбранні дозволяла поєднувати практичність із красою. Сорочка, пояс, верхній одяг, прикраси — кожен елемент виконував свою роль і відображав особливості регіону», — зазначає відома етнографка Оксана Косміна.
Основні елементи гардеробу: від сорочки до кожуха
- Вишиванки та сорочки
Основу святкового одягу складали вишивані сорочки. Їх прикрашали символічними орнаментами, які мали оберігати родину від злих сил. У різних регіонах України вишивка мала свої особливості: геометричні мотиви на Поділлі, рослинні орнаменти на Полтавщині, складні багатошарові композиції на Гуцульщині. - Керсетки та жилети
Жінки вдягали вишиті керсетки (безрукавки), які не лише зігрівали, а й були стильним елементом образу. Вони шилися з оксамиту, вовни чи сукна, прикрашалися вишивкою, ґудзиками або навіть бісером. Сьогодні подібні елементи повертаються в гардероб як частина етнічного стилю. - Спідниці та плахти
Святкові спідниці зазвичай мали яскраві кольори: червоний, бордовий, синій. Особливого шарму надавали плахти – традиційні ткані полотна, які зав’язували навколо талії.
- Хустки та очіпки
Заміжні жінки на свята одягали святкові хустки або очіпки, що символізували їхній статус. Хустки прикрашали вишивкою, мереживом або яскравими квітковими орнаментами. - Чоботи та постоли
Узуття також було важливою частиною образу. Жінки носили червоні чобітки, які вважалися ознакою розкоші, або плетені постоли, які могли прикрашати кольоровими нитками.
Чоловіче вбрання на Різдво 100 років тому мало не лише практичний, а й символічний характер. Воно підкреслювало статус, приналежність до певного регіону та естетичні вподобання. Кожен елемент святкового вбрання ретельно добирався і мав свої особливості.
Сорочка була основою чоловічого гардероба. Її виготовляли з лляного або конопляного полотна, прикрашали вишивкою на манжетах, комірці та грудях.
- Манжети оздоблювали геометричними орнаментами, що символізували гармонію, силу та захист.
- Комірець міг бути простим стоячим або з вишитими квітковими чи геометричними візерунками. Святкові сорочки мали особливий блиск завдяки використанню кольорових ниток, зокрема червоної, чорної, синьої та жовтої.
Штани, залежно від сезону та регіону, виготовляли з сукна чи полотна.
- Суконні штани підходили для зимового періоду. Їх шили з товстої вовняної тканини, яка добре тримала тепло.
- Полотняні штани використовували в тепліші сезони або як частину домашнього вбрання.
Крій штанів був вільним, щоб не обмежувати рухів, а пояс підперізували тканим або шкіряним поясом.
Свита була верхнім одягом, який носили поверх сорочки. Її шили з грубого сукна, зазвичай білого, сірого або коричневого кольору. Для святкового вигляду свити прикрашали декоративними елементами:
- Декоративні стрічки могли бути кольоровими або вишитими вручну. Їх розміщували на рукавах, подолі або вздовж застібок.
- Свита була не лише естетичною, а й практичною — вона захищала від холоду під час святкових заходів на вулиці.
Чоботи були важливим елементом чоловічого образу. Їх виготовляли з якісної шкіри, а для святкових випадків могли вибирати чоботи яскравих кольорів, зокрема червоні чи бордові.
- Червоні чоботи вважалися ознакою заможності та гарного смаку.
- Святкові чоботи часто натирали до блиску, щоб вони виглядали ефектно.
Шапка завершувала образ і вказувала на соціальний статус власника.
- Хутряні шапки виготовляли з лисиці, бобра чи овчини. Вони були теплими та довговічними.
- Тканинні шапки часто шили з оксамиту або дорогого сукна і прикрашали вишивкою чи облямівкою з хутра. Вони слугували не лише для зігрівання, але й як модний аксесуар.
Чоловічий одяг 100 років тому був не просто одягом, а частиною культури, яка мала зберігати традиції та передавати їх із покоління в покоління. Сьогодні багато елементів цього вбрання надихають сучасних дизайнерів і повертаються до моди як символ автентичності та глибокого зв’язку з минулим.
Екологічність та ресайкл у дії: уроки від українців 100 років тому
Українці 100 років тому дбали про свої речі, як ніхто інший, адже одяг не лише захищав від холоду чи спеки, але й був цінністю, яку передавали з покоління в покоління. Принципи екологічності та переробки, які зараз стають модними трендами, були для наших предків звичним способом життя.
Одяг виготовляли з природних матеріалів: льону, конопель, вовни, а для фарбування використовували виключно натуральні барвники. Наприклад:
- Настої кори дуба надавали тканинам насичених коричневих відтінків.
- Трав’яні екстракти з ромашки, звіробою чи кропиви надавали зеленуватих і жовтих тонів.
- Червоні відтінки отримували з використанням кореня марени чи ягід бузини.
Кожухи, які втрачали колір чи виглядали заношеними, фарбували настоями трав або підшивали новим матеріалом. Це дозволяло продовжувати термін служби речі на кілька років. Жодна річ не викидалася, якщо її можна було відремонтувати чи вдосконалити:
- Старі сорочки перешивали у дитячий одяг.
- Зношені плахти ставали матеріалом для пледів чи килимів.
- Хутряні вироби, що втрачали вигляд, підшивали новими клаптями хутра чи тканини.
«Це був своєрідний ресайкл: жодна річ не викидалася, якщо її можна було відремонтувати чи переробити», — зазначає дослідниця української культури. Досвід українців минулого демонструє, як можна дбайливо ставитися до ресурсів, не жертвуючи якістю та стилем. У світі, де споживання досягло свого піку, такі принципи повертаються як символ усвідомленості. Сьогодні використання натуральних матеріалів, ремонт речей і ресайкл — це не лише спосіб заощадити, а й віддати данину традиціям, які допомагали нашим предкам жити в гармонії з природою.
Різдвяні образи у літературі
У класичній літературі, наприклад, у творі Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом», святковий одяг описується з великою увагою до деталей: вишиті сорочки, яскраві стрічки, багаті кунтуші та головні убори створювали атмосферу свята.
Українські дизайнери дедалі частіше звертаються до традиційного одягу як джерела натхнення. Вишиванки, ремені, елементи хутра та багатошаровість стали трендовими в колекціях багатьох брендів.
Сучасне повернення трендів минулого
- Вишиванки у кежуал-стилі
Сьогодні українська вишивка активно входить у повсякденний стиль: сукні, сорочки, навіть худі з вишиваними елементами стають популярними не лише в Україні, а й за кордоном. - Хустки як аксесуар
Хустки повернулися як модний аксесуар. Їх носять на голову, зав’язують на шию або навіть використовують як елемент сумок. - Жилети та безрукавки
Сучасні дизайнери адаптують традиційні керсетки у вигляді стильних жилетів, які можна вдягнути як із сукнями, так і з джинсами. - Плахти у новій інтерпретації
Традиційні плахти надихнули сучасні модні будинки на створення яскравих спідниць із етнічними мотивами. - Червоні чобітки
Чоботи в яскравих кольорах, особливо червоних і бордових, стають трендовими. Вони додають образу сміливості й привертають увагу.
Традиції, які об’єднують
Різдвяний стрій 100 років тому — це не лише модна історія, а й символ культури, єдності та зв’язку поколінь. Відновлення цих традицій дозволяє не лише зберегти унікальність українського одягу, а й інтегрувати його елементи в сучасну моду, створюючи нові тенденції з глибоким корінням.
Мода циклічна, але традиції завжди залишаються вічними. Тож не дивно, що святковий гардероб наших пращурів надихає нас і сьогодні.
