Сенсація: Верховна Рада дозволила військовим повертатися на службу після першого дезертирства
Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, який надає можливість військовослужбовцям, що вперше самовільно залишили військову частину (СЗЧ) або вчинили дезертирство, добровільно повернутися на службу без кримінальної відповідальності. За відповідний законопроєкт проголосували 253 народні депутати.
Ключові положення законопроєкту:
- Добровільне повернення на службу: Військовослужбовці, які вперше вчинили СЗЧ чи дезертирство, можуть добровільно повернутися до військової частини. У такому разі їхній контракт продовжується, а всі виплати та забезпечення поновлюються.
- Звільнення від кримінальної відповідальності: Після повернення на службу розпочаті проти них кримінальні провадження не стануть перешкодою для продовження військової служби.
Статистика СЗЧ та дезертирства:
За даними Офісу генерального прокурора, від початку 2024 року в Україні зареєстровано понад 35 тисяч кримінальних проваджень за фактом СЗЧ, що вдвічі більше, ніж за весь попередній рік. Кількість справ про дезертирство також зросла: від січня по вересень 2024 року відкрито 18 196 таких проваджень, тоді як за аналогічний період минулого року їх було лише 4 691.
Реакція експертів:
Заступниця міністра оборони України Наталія Калмикова зазначила, що цей законопроєкт спрямований на створення правового механізму повернення військовослужбовців, які бажають продовжити службу після першого випадку СЗЧ або дезертирства. Вона підкреслила важливість надання таким особам можливості повернутися до лав ЗСУ та продовжити захист країни.
ДОВІДКА:
Дезертирство та СЗЧ (самовільне залишення частини) – це правопорушення, пов’язані зі службою у військових підрозділах, але мають різний характер і наслідки.
Дезертирство
Дезертирство – рахується як злочин, який полягає у навмисному залишенні військової частини або місця служби з метою ухилення від виконання військових обов’язків. Це більш серйозне порушення, яке зазвичай передбачає кримінальну відповідальність.
За дезертирство передбачено покарання за статтею 408 Кримінального кодексу України, яке може включати позбавлення волі, особливо в умовах воєнного стану.
СЗЧ (самовільне залишення частини або місця служби)
Самовільне залишення частини (СЗЧ) – це також порушення військової дисципліни, але менш серйозне порівняно з дезертирством.
За СЗЧ передбачено покарання за статтею 407 Кримінального кодексу України, яке може включати дисциплінарні стягнення, штрафи чи навіть позбавлення волі, залежно від обставин.
“Чи справді жест доброї волі? Як новий законопроєкт перетворює військових на заручників системи”
Ухвалений Верховною Радою законопроєкт, який дозволяє повернутися на службу після першого самовільного залишення частини (СЗЧ) чи дезертирства, виглядає як прагнення влади створити видимість гуманного ставлення до військових. Але чи не стоїть за цим черговий механізм контролю, що фактично прирівнює добровольців до заручників системи?
Очевидний вплив США та вимоги до мобілізації
США неодноразово підкреслювали важливість збільшення мобілізаційного ресурсу України для продовження ефективної боротьби з агресором. У цьому контексті ухвалення законопроєкту виглядає передбачуваним: країна змушена шукати нові способи утримання чисельності армії. Однак проблема не лише в зовнішньому тиску.
Корупція та фіктивні звільнення від служби
Водночас, питання мобілізації в Україні супроводжується глибокою кризою довіри до системи. Кількість людей із несправжніми довідками про інвалідність зростає, і часто це стає “перепусткою” до ухилення від військових обов’язків. Попри це, влада, здається, більше переймається не подоланням корупції, а створенням умов, за яких навіть ті, хто вже залишив службу, повертаються до війська під примусом.
Чому це більше про контроль, ніж про гуманність?
На перший погляд, закон виглядає як спроба дати другий шанс військовим, які помилилися. Але варто поглянути глибше.
- Примусове поновлення армії: Люди, які з різних причин залишили частини, знову повертаються в ту саму армію, яку, можливо, покинули через травми, перевтому чи моральний стан. Це створює ілюзію ротації, але в реальності перетворює армію на систему, з якої немає виходу.
- Служать не професійні військові, а громадяни: Більшість військових у нинішній армії – це звичайні люди, які були мобілізовані через обставини. Їх не готували до тривалих бойових дій, і вони не мають вибору, окрім як підкоритися системі.
- Фактично примусовий труд: Поновлення контракту без можливості відмови після повернення – це не жест доброї волі, а спосіб “замкнути” людину в армії, навіть якщо вона не готова до цього морально чи фізично.
Інша сторона медалі
Можна припустити, що цей законопроєкт спрямований на підтримку дисципліни серед військових. В умовах війни це є критичним чинником. Однак, чи можна виправдати дисципліну, якщо вона підтримується за рахунок страху та позбавлення свободи вибору?
Рабство чи відданість державі?
Врешті-решт, закон створює умови, за яких військовослужбовці стають “кріпаками” системи. Це не схоже на добровільну відданість країні, а радше на примус, який може поглиблювати недовіру до влади та деморалізувати тих, хто служить. У довгостроковій перспективі такі підходи можуть мати зворотний ефект, адже військові, позбавлені права на помилку чи вибір, перетворюються на робочу силу без голосу.
Отже, чи можна назвати цей законопроєкт рішенням у дусі гуманності? Навряд чи. Швидше, це холодний розрахунок на підтримання чисельності армії будь-якою ціною, навіть ціною втрати довіри та моральної сили суспільства.
