“рускій мір”: Імперські амбіції та світова ізоляція
“рускій мір” — це ідеологія, що офіційно прагне створити глобальний вплив, проте реальна мета здається куди більш шкідливою та деструктивною. Ідея “руского міра” — це спроба росії створити культурно-історичний простір, де панують її власні цінності, і який об’єднує людей російською мовою та культурою. Але при цьому сама риторика “руского міра” часто супроводжується агресією, намаганням викоренити інші культури, мовами погроз та насильства.
Чому росія не дбає про свій світовий імідж?
Відповідь, можливо, лежить у тому, що світовий імідж — це остання турбота сучасної російської влади. Основний фокус росії спрямований на внутрішній контроль і використання зовнішньої загрози як інструменту для згуртування суспільства довкола режиму. Для російської влади надзвичайно важливо показати громадянам образ ворога — “захід, що не любить нас” — аби виправдати внутрішню жорсткість і закрити роти тим, хто незгоден. Тому в питаннях іміджу, який руйнується через агресивну риторику, санкції, війни, ігноруються міжнародні норми, важливо показати жорсткість і “незламність”.
Крім того, на думку керівництва країни, важливіше залишатися авторитетною силою у власних очах і в очах сусідів, ніж ставати “добропорядним” членом міжнародної спільноти. У світі, де сила та безжалісність є основними критеріями, такими як у російській моделі, значення мають не стільки міжнародні норми та правила, скільки можливість тримати сусідів під контролем, впливати на них і показувати власну владу.
Яке враження від “руского міра” у світі?
Більшість цивілізованого світу вже давно почала сприймати “рускій мір” як агресивний імперіалістичний проект, що загрожує не тільки суверенітету сусідніх держав, але й самому існуванню цінностей свободи, демократії та рівноправності. Війни проти Грузії, України, агресивна поведінка у міжнародних конфліктах, використання пропаганди та кіберзброї — усе це лише підтверджує світовий скепсис щодо намірів росії.
“рускій мір” створює образ застарілого, мілітаризованого суспільства, де влада базується на силі, де агресія є нормою, а людські права — ілюзія. Інші країни здебільшого бачать у цьому не лише загрозу для окремих держав, але й небезпеку для світової стабільності та мирного співіснування.
Ця ідеологія все більше ізолює росію на міжнародній арені, поглиблює санкційний тиск, позбавляє росіян можливостей інтеграції у світову економіку та культуру. Парадоксально, що, намагаючись створити “величний образ”, росія неусвідомлено створила для себе враження загрози, з якою не хочуть мати справу. І це, у свою чергу, все більше підштовхує суспільство до ізоляції, залежності від пропаганди та відчуття безнадії щодо майбутнього.
